«Школа - це не стіни, а люди в ресурсі»: у Трускавці відбулося перезавантаження для освітян півдня України.

Коли ми планували взяти участь в тренінгу «Благополуччя /Велбінг у шкільному середовищі», ми знали: це має бути не просто навчання, а справжнє місце сили. Під час тренінгу у Трускавці повітря буквально заряджене ідеями! Бути вчителем сьогодні - це щоденний крок. А бути вчителем у Миколаєві, Херсоні чи Одесі — це бути незламною скелею для своїх учнів. Але навіть найсильнішим потрібне місце, де можна видихнути, відновити сили та наповнитися новими сенсами.

Від ідеї до реалізації: про що наші мінігранти?
 Цього року ми презентували 26 натхненних проєктів, які змінять життя шкільних громад. Учасники захищали ініціативи, що б'ють прямо в ціль:

Створення «Просторів спокою / підтримки»: облаштування сенсорних кімнат та зон психологічного розвантаження для дітей і педагогів.

Арт-терапевтичні майстерні: закупівля матеріалів для зцілення через творчість, казку та глину.

Проєкти згуртування: ініціативи, що перетворюють школу на центр громади, де батьки, діти та вчителі стають однією командою.

Велбінг-бокси: інструментарій для швидкої психологічної допомоги в класі.

Особливу атмосферу турботи на проєкті створювала його координаторка Зденка Ваґнерова, яка наголосила зі словами щирого захоплення що освітяни півдня України сьогодні - це серце, яке б’ється попри все, наскільки важливо вчителю відчувати, що він не один. Цей проєкт -  рука підтримки для педагогів. Ми хочемо, щоб ви поїхали звідси не лише з новими знаннями про велбінг, а й з відчуттям того, що ваша праця цінується світом, а ваші сили - відновлені для нових звершень.

Ленка Ґулова (Чехія) зусередила увагу, що розвиток громади починається з відчуття безпеки та приналежності. В Україні я бачу неймовірну стійкість. Моє завдання - дати вчителям інструменти, які допоможуть перетворити цю силу на сталий розвиток закладу освіти, де кожен відчуває підтримку».

Разом із психологинями Людмилою Опанасенко та Мариною Дробишевою ми занурюлися в арт-терапію, тілесні практики та вчилися долати стрес. Працювали над тим, щоб "велбінг" перестав бути просто модним словом. Це конкретні навички саморегуляції. Вчитель, який вміє вчасно допомогти собі, стає безпечним маяком для дитини в ці складні часи. Метафоричні карти, співаючі чаші, практики самодопомоги, самовизначення в управлінській ідентичності нагадали освітянам, що їхнє власне серце та внутрішній спокій є головним педагогічним інструментом.

Петра Туречкова (Чехія) наголосила що Школа майбутнього - це партнерство. Ми обговорили, як поєднати академічні знання з реальними потребами дитини, створюючи середовище, у якому хочеться не просто вчитися, а жити».

Тренінг став більше ніж навчанням … Ми впевнені: найкращі рішення приходять тоді, коли розум відкритий, а душа спокійна.

Ми повернулися до Одеси не лише з сертифікатами, а й із готовими планами змін та новими друзями.