Учасниками конференції стали здобувачі вищої освіти, молоді вчені, аспіранти, керівники, науково-педагогічні та педагогічні працівники закладів освіти. Від імені ректорату академії з привітанням до учасників конференції звернулася проректор з науково-педагогічної та інноваційної діяльності, доктор педагогічних наук, професор Вікторія Вікторівна Ягоднікова, котра наголосила, що практична реалізація реформи, яка зараз активно впроваджується в усіх галузях освіти України, неможлива без наукового підґрунтя.

         Робота конференції йшла трьома напрямами, за якими працювали три дискусійні платформи: «Особливості управління якістю освіти», «Інноваційність освіти: сучасні вимоги та виклики», «Педагогічна майстерність викладача нової української школи в контексті освітніх змін».  Доповідачі, дослідивши теоретичні основи управління якістю освітнього процесу, торкалися таких важливих тем, як організація системи управління якістю освіти, управління якістю в закладах вищої освіти, місце методів активного навчання в освітньому процесі закладу вищої освіти, форми і методи керівництва самостійною навчально-пізнавальною діяльністю здобувачів вищої освіти, управління освітнім процесом закладу дошкільної освіти як педагогічна проблема, застосування інноваційних технологій у процесі управління закладами вищої освіти, філософсько-педагогічний аспект інноваційної діяльності педагога, мотивація інноваційної педагогічної діяльності, особливості педагогічної майстерності викладача в умовах дистанційного навчання, створення індивідуальної траєкторії розвитку педагога засобами самоосвіти, педагогічна рефлексія як запорука професійного зростання вчителя, мотивація педагогічних працівників у процесі управління новою українською школою та ін.

Учасники конференції відзначили, що неможливо уявити собі забезпечення якості освіти без впровадження інноваційних технологій, які відіграють важливу роль у формуванні та розвитку інтелектуального потенціалу суспільства: інформаційні технології стали за короткий строк невіддільною складовою сучасного життя.  Під час обговорень доповідей усталилася думка, що складна епідеміологічна ситуація внесла свої корективи і дала привід переглянути ставлення до дистанційного навчання, яке в умовах сьогодення стало єдиним засобом продовжити освітній процес. Це відповідає твердженню, що діджиталізація освітнього процесу – засіб зберегти і поширити доступність освіти для широкого кола здобувачів. Все це вимагає від сучасного педагога особливих компетентностей і, як результат, удосконалення професійної майстерності педагога та набуття ним якостей, які дозволять працювати в дистанційному форматі. Адже оскільки технології постійно змінюються, то й викладач повинен постійно збагачувати і вдосконалювати свої знання, уміння і навички.

Йдучи шляхом розвитку педагогічної майстерності, - зазначили учасники конференції, - педагог зобов’язаний переборювати в собі такі якості, які протипоказані його професії: апатію, формалізм у навчанні й вихованні дітей, байдужість до них та їхньої долі, дратівливість, легковажність, поспішність, необдуманість рішень і вчинків. На підтвердження цього згадали молоді науковці думку В.О. Сухомлинського: "Учителю потрібно володіти величезним талантом людяності і безмежною любов’ю до своєї справи - і перш за все до дітей, щоби на довгі роки зберегти бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень, сприйнятливість почуттів – а без цих якостей праця педагога перетворюється в муку".